Фото: landlord.ua
Врожай ріпаку
$8 млрд «вивітрились»: як працює схема
За словами народного депутата з Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Мар’яна Заблоцького («Слуга народу»), який очолює Тимчасову слідчу комісію з питань неповернення валютної виручки (ТСК), лише за 2022–2023 роки з України було незаконно виведено більш як $8 млрд.
«Агропродукція у схемах неповернення виручки складає 80-90%», — наголосив Заблоцький у спілкуванні з LB.ua.
Найбільші обсяги виведених коштів — саме по сої: за офіційними даними, у 2023–2024 роках — $341 млн. Реальні суми, як стверджує Заблоцький, значно більші.
До речі, згідно з матеріалами ДПС і журналістськими розслідуваннями (зокрема, Organized Crime and Corruption Reporting Project (OCCRP), агросектор історично є джерелом понад 90% усіх податкових зловживань. І все це — переважно навколо зерна, сої, ріпаку. Бо ці продукти легко легалізуються, продаються на глобальних ринках, і — фіктивно вивозяться.
Основна схема виглядає просто: фіктивні компанії закуповують аграрну продукцію у виробників за готівку, експортують її й не повертають виручку в Україну.
Фото: Олександр Ратушняк
нардеп Мар’ян Заблоцький
Заблоцький розповів, що парламентська ТСК встановила декілька таких фіктивних експортерів. Це компанії без активів, без податків, із фіктивними збитками:
— Сільськогосподарський виробничий кооператив «Нове життя» — експортував сої на 35 млн доларів в Індонезію, але валюту в Україну так і не повернув;
— ТОВ «Лінкор Трейд Україна» — одеська компанія, яка продала сою британській фірмі без працівників і з болгарським директором. Результат — мінус 28 млн доларів;
— ТОВ «Дира» (це не жарт — така назва дійсно існує). Незважаючи на те, що жодна зі словацьких компаній не заплатила за поставки, це не завадило «Дирі» продовжувати експорт. Через цю «дірку» було виведено й легалізовано 18 млн доларів.
Попри великі обсяги виведення валюти, про сплату податків до державного бюджету з боку цих компаній не йдеться. Всі вони «фіксують збитки». І цей перелік можна продовжувати дуже довго, каже Заблоцький.
Нардеп додав, що Національний банк України почав формально збирати статистику по кодах товарів, за якими валюта не заходить в Україну, лише останній рік. Фактично, порушень явно більше за більш як 340 млн дол. у 2023-2024 роках:
І в жодній із цих схем не фігурує реальний фермер, переробник або трейдер із фізичною інфраструктурою, каже голова ТСК.
Показово, що виробничий кооператив “Нове життя” (один з трьох ТОП “сірих” трейдерів) позивається до індонезійської компанії PT. INDO REMPAH COMMODITIES про стягнення 6 775 746 доларів США.
Предмет спору — індонезійська компанія купила сою і не розрахувалась. “Але кожного разу, незважаючи на буцімто відсутність оплати, “Нове життя” все одно продовжує продавати сою. Очевидно, що український експортер сої оплату отримує, однак не в Україні. Простими словами, український експортер бере участь у відмиванні коштів, а також фіктивно вказує збитки та мінімізує сплату податків”, — зазначає депутат.
Фото: надане Мар’яном Заблоцьким
Офіційний офіс цього одного із найбільших покупців української сої в Джакарті, Індонезія.
«Такий цікавий «офіс» купив української сої на 35 млн дол і ще горіхів на десяток мільйонів доларів, але у явній змові з українськими постачальниками валюту в Україну так і не заплатив», — пояснює депутат Заблоцький.
Фото: надане Мар’яном Заблоцьким
Офіс індійського великого імпортера української сої, який купив її на 16 млн дол, і ще на 17 млн дол — різного зерна з України.
Додаткове мито як інструмент боротьби з фіктивними експортерами?
У липні 2025 року Верховна Рада ухвалила урядовий закон №13157 про податкові зміни після того, як набрав чинності інший закон — «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення».
Перед другим читанням, за ініціативи членів Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, у текст додали так звану «соєво-ріпакову» правку — про 10% експортне мито. Аби фактично обмежити експорт для «сірих» юросіб без активів, без сплати податків та з фіктивними збитками.
У сесійній залі під час розгляду правки було гаряче. Нардеп Олексій Гончаренко («Європейська солідарність») наполягав на відхиленні правки. За що навіть проголосували. Однак голова податкового комітету Данило Гетманцев («Слуга народу») вчергове просив поставити на голосування правку про 10% експортне мито, що врешті підтримали депутати.
Один із авторів правки — нардеп Дмитро Кисилевський (фракція «Слуга народу») пояснював, що додаткове експортне мито запроваджується тільки для трейдерів та не стосується фермерів, які експортують власний урожай. Також додаткове мито дозволить збільшити навантаження на олієпереробні заводи всередині країни та наростити експорт продукції переробки з більшою доданою вартістю. За рахунок експорту переробленої продукції обсяг валютних надходжень збільшиться на $240 млн на рік, вважає Кисилевський.
Фото: Олександр Ратушняк
Заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський
Закон, окрім запровадження норми щодо експортних мит на ріпак та сою, містить зобов’язання щодо створення фонду підтримки агровиробників. Куди, за наполяганням аграрного комітету ВР, мають спрямовуватись кошти, отримані від експортних мит.
Народний депутат України, член аграрного комітету ВР Сергій Лабазюк припускає, що такий фонд підтримки сільськогосподарських товаровиробників» може поповнитись на 500 млн дол.
«Враховуючи наявні обсяги експорту (без коригування на зменшення вартості/обсягів). 10% складе близько 500 млн USD», — пояснив він.
Позиція «білих» агрокомпаній
Компанії, що працюють у «білій» площині, сплачуючи податки, підтримують запровадження мита на експорт сої та ріпаку задля розвитку власної переробної промисловості.
Степан Капшук, генеральний директор асоціації «Укроліяпром», члени якої виробляють понад 80 % українських рослинних олій, зазначає, що Україна здатна вирощувати понад 24 млн тонн олійних культур. Основні з них — соняшник, ріпак і соя. І якщо власними потужностями Україна переробляє майже весь урожай соняшнику, експортує готову продукцію — цінні олію та шрот, то з соєю та ріпаком ситуація дзеркальна. “У 2024/2025 маркетинговому році ми переробили 2,3 млн тонн сої, а експортували — 3,8 млн тонн. З ріпаком ще гірше: 0,5 млн тонн і 3,2 млн тонн відповідно. За розрахунками «Укроліяпром», якби оці мільйони тонн сировини (у загальному 7 млн тонн) були перероблені в Україні, а не експортовані за кордон, ми отримали б до ВВП щонайменше $420 млн”, — каже Капшук.
Фото: latifundist.com
Степан Капшук
Натомість ця сировина йде до країн ЄС, які імпортують майже весь український врожай. ТОП-5 країн за обсягами — Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Франція, Велика Британія. Для ЄС ріпак зараз є основною культурою для розвитку біопалива і харчового виробництва, адже новий регламент щодо збереження лісів обмежує та поступово виводить з ринку ЄС пальмову олію, звільняючи нішу ріпаку.
Аргументи «проти»
Закон також викликав хвилю обурення деяких аграрних асоціацій.
24 липня вони звернулися до президента України з проханням ветувати закон.
Це звернення підписали керівники Насіннєвої асоціації України, Асоціації фермерів та приватних землевласників України, Української зернової асоціації, Української бобово-соєвої асоціації, ГС “Аграрний союз України”, ГС “Всеукраїнська аграрна рада”. Вони переконані: замість створення нових бар’єрів для експорту агросектору потрібна стабільність, передбачуваність та рівні умови.
Автори звернення стверджують:
— У 2017–2020 роках подібні «соєві правки» вже призвели до скорочення посівів сої на 34% і щорічних збитків у понад $100 млн;
— Теперішнє мито може коштувати агросектору $400–700 млн щороку;
— Закон суперечить статті 31 Угоди про асоціацію з ЄС — заборонено нові експортні мита;
— Основний тягар понесуть малі та середні аграрії, які обробляють понад 75% площ, але не мають доступу до прямого експорту;
— Натомість великі агрохолдинги, які мають переробні потужності та можливості експортувати напряму, отримають додаткову вигоду через зниження закупівельної ціни.
Фото: EPA/UPG
Збір врожаю пщениці.
Запровадження мита — спроба держави змусити «сірих» експортерів або легалізуватись, або зникнути
Голова парламентської ТСК Мар’ян Заблоцький наголошує, що твердження, що запровадження мита на експорт призведе до падіння ціни на сою, не має об’єктивних підстав.
“Бо є дві ціни на сою: “біла” — безготівкова і з ПДВ, а також “чорна” — за готівкову та без ПДВ. Мито може вплинути лише на ціну за готівку… В цілому я б очікував дуже незначне падіння ціни при готівковому розрахунку, що точно буде позитивним для державного бюджету”, — каже Заблоцький.
Також нардеп вважає, що немає загроз скорочення посівів. Бо у 2016/2017 маркетинговому році після введення подібних “соєвих мит” площі посівів цієї культури в Україні складала 1858 тис. га, в 2019/20 маркетинговому році – 1963 тис. га, за офіційною інформацією USDA.
“Площі лише виросли, та і в цілому ніколи не мали таких значних коливань, як придумані кимось 34%”, — апелює Заблоцький.
Він також каже, що цифри про можливі збитки агросектору у $400–700 млн щороку “взагалі не витримують критики, бо обсяг експорту сої складає 1,3 млрд дол. в цілому”.
Також він назвав “маніпулятивним” аргумент про порушення статті 31 Угоди про асоціацію з ЄС про заборону нових експортних мит.
На практиці, Угоді про асоціацію суперечать всі ті обмеження, на які добровільно пішла Україна, обмеживши експорт агропродукції до всіх наших країн-сусідів. Наразі ми ліцензуємо експорт пшениці, кукурудзи в Угорщину, Словаччину, Польщу, Румунію, Болгарію, фактично — забороняємо його.
Фото: EPA/UPG
Збір врожаю пщениці.
“Також цього року ми на вимогу ЄС повністю скасовуємо мито на експорт соняшнику, хоча жодних компенсаторів за це поки не отримуємо. Обидва ці чинники дають нам повне моральне право вводити мито”, — додав голова ТСК.
Нардеп Заблоцький також наполягає: вихід — не лише в миті як такому, а в необхідності фільтрації експортерів.
“Експортувати мають право лише компанії з реальними активами: елеваторами, землею, переробкою. Це дозволить, у разі порушень, мати інструменти впливу — від штрафів до конфіскацій. Бо зараз фіктивні компанії зникають безслідно, залишаючи державу з діркою в валютному балансі”, — пояснює нардеп.
Бо сірий експорт — це не лише валютна дірка. Це також:
— девальвація гривні;
— недофінансування армії;
— втрати бюджету від несплати ПДВ;
— перенавантаження доріг «чорним» транспортом;
— викривлення конкуренції.
“Якби валютна виручка поверталась у повному обсязі, Україна могла б обійтись без значної частини кредитів МВФ. Бюджет не втратив би десятки мільярдів гривень”, — наполягає Заблоцький.
Наступного тижня ТСК підготує попередній звіт з рекомендаціями для виведення ринку з “тіні”. Наразі президент України ще не підписав закон про 10% мито на експорт сої та ріпака.
Фото: agropolit.com
Поле ріпаку
